Йшла нічним містом і плакала: куди їй дітися? Де вихід?
Батьки старі й немічні, й не хочу я в село. Там злидні.
Тут не краще, скажете? У гуртожитку з двійнятами? Краще! Сусіди завжди допоможуть, хто чим. Он Марія вчора одяг принесла: на її діток маленький, і нічого, що запраний, бо і їм вже від когось дістався. А Свєтка з четвертого дала картоплі, перебрати треба, бо гнилої багато, але зате мішок…
Жаліють всі мене… Дехто очі відводить… Дехто на кухні голосно називає багатющим синонімічним рядом (так, я грамотна, я закінчила наш пед. Хотіла бути вчителькою…) Комендант вчора єхидно запитав: «Ну як воно не з нашим жити та любитися?» (звісно він зовсім інші слова використав, але думка була така…) А що мені сказати: «Він – мій! Діти – наші! Доля така…» А як було не втратити розум, коли такі слова шепотів, квітами обдаровував, подарунками бавив? А до нього й світу не бачила, й людей не знала. А тут – іноземець!
Так, сердився, бо завагітніла. Сама винна. Ще більше образився, що не хлопчика народила, а дівчаток, ще й двох. Як я могла?
Так, не дає Він грошей, та й для чого вони мені, коли я лише ось вночі виходжу доки діти сплять… Куди б я їх тратила ті гроші…
А вчора праскою запулив, встигла відвернутися, то у спину попав… болить, звісно, але терпіти можна. Он маму все життя батько б’є, а вона каже: «бо любить…» І я так ходжу синя, як і вона ходила…
Тут краще, бо йду містом, нікому не треба… Його вночі немає. Та й вдень все рідше заходить… А як прийде, то б’є… Сильно б’є… Як же боляче… Це – любов?… Соромно як…
Сльози враз висохли. Глянула, куди ноги привели…
Дніпро… Наш, черкаський… Нічого, що понівечений, і вночі тут плачуть потоплені душі, він такий рідний, бо моя душа теж вчора вмерла під праскою… Ось вихід…
Дівчатка вранці дуже плакали. Сусіди в гуртожитку викликали дільничного… Малят забрали у дитячий будинок, як склалася їхня доля невідомо. Зараз їм уже понад двадцять. Мама вважається безвісти зниклою… Тата у них і не було…
За офіційними даними: 1,8 млн жінок в Україні страждає від фізичного домашнього насильства.
У минулому році близько 600 (!!!) жінок загинуло унаслідок таких конфліктів
Насильству немає виправдання.
