А зима таки уміє бути і холодною, і пекучою, і щедрою на снігові замети. Ми від такого ніби і відвикли, а нині бачимо: таки може бути – і сніг, і лід, і ожеледь, і… прибирання снігу. А цього можна було і чекати. Бо по черкаському радіо і влітку, і восени крутили пісню, де дуже співуча дівчина мило витьохкувала про те, що… прибиратиме сніг. Цікаво – а як та дівчина зараз? І справді ж – прибирає такий рясний цього року сніг… Чи, може, твердо сказала – ні, я тільки співатиму… А снігом – хай займаються комунальники! А, може, вже записує нову пісню. Про те, як хочеться літа… ну, щоб нарешті відпочити від прибирання снігу.
Але бували дні, коли сонце вибиралося з похмурих хмар, сяяло на всю свою уперту силу і ось тоді і згадувалися слова поета про… мороз і сонце, день чудовий.
Але яка б погода не була, а життя не припиняється. І наші ЗМІ про це постійно нагадують – ну, така цікава виставка… ну, такий чудовий концерт… ну, такий хвилюючий творчий вечір!
Когось подібна інформація просто наелектризовує, змушуючи полинути на той чи інший мистецький захід. А когось це не може розворушити. Поки що. Про це і усмішка, приведена нижче.
ХІБА Ж ПІДЕШ
Та від нудьги у нас ніхто не виє,
Бо хоч якісь трапляються події.
Михайло не дріма… і курку патра…
Не рветься до музею чи театру!
Ось у Степана… інтерес шалений!
– А ви Огюста любите… Родена?!
Отож Степан цікавиться щосили:
– А ви… на його виставку ходили?!
Але звучать відразу ж від Михайла
Слова, що хоч занось… в таємні файли:
– Хіба ж підеш дивитись на Огюста,
Як у кишені, вибачте… не густо!
До речі, ви любите капусняк? Я дуже. А для капусняка потрібне… що? Пшоно! Отож і заходиш до одного з маркетів – пшона нема… Заходиш до ще одного – пшона теж нема. А гречка є. І до того ж за більш-менш прийнятною ціною. А трохи придивився – і перловки нема. Ну, до особливих любителів перловки себе не відношу! Але ж і перловка… ну, коли додати до неї щось суттєвіше, теж ніби… і оригінально, і смачно, і непогано! Отож і мимоволі виникає думка… а, може, ми ще цього не второпали… а політики, може, вже вирішили перейти – з «політичної» гречки на… «політичне» пшоно! А то і на «політичну» перловку… Ну, щоб народ – дурити дешевше.
Минає час. І вже іншого дня заходжу до ще одного маркету. Крупами не цікавлюся. І раптом чую, як одна серйозна дама розмовляє по-мобільному:
– Ну, немає пшона… Нема…
Прислухаюся – а чи скаже щось про перловку… Ні, про перловку нічого не каже.
Отож і роблю висновок – з «політичною» перловкою у політиків нічорта не вийде. А от щодо «політичного» пшона: поживемо – побачимо.
А міркування про крупи завершу усмішкою на тему, що завжди буде актуальною.
АЛЕ ВІД НИХ
Ох, непрості нам стеляться стежки!
Бо не завжди… як пісня – на уста!
Отож вирують будні гомінкі,
Зливаючись у трепетні літа.
Життя… та звісно ж… згусток протиріч.
Отож бо і підкреслює Яким:
– Вплив слова на людину, певна річ,
Буває і помітним, і значним!
Мовить йому збентежений украй
І зовсім розтривожений Демид:
– Слова звичайні – не переїдай…
Але від них… скажений апетит!
Послухаєш радіо, про те, що з’явилися ще… нові кандидати на участь у президенській передвиборній гонці. Послухаєш і радієш, усвідомлюючи приємний факт – скільки у нас є енергійних, багатообіцяючих кандидатів на те, щоб керувати країною! І завзяття у них вистачає, і гроші знайщли, щоб вступити у таку нелегку передвиборну боротьбу. А презилентська посада – тільки одна! Яка несправедливість…
Еге ж… Політика – непроста річ. І над цією темою варто замислитись. А починаєш мислити, то і з’являються свіженькі афоризми на відповідну тематику. Які саме?! А ось… якщо ще не втратили охоти до читання – можете ознайомитись.
ПОЛІТИКІЗМИ
Ну, політикам трохи легше, аніж пересічним громадянам: призабув хтось, що і коли казав, то можна завжди запитати – у… своїх політичних опонентів!
Та отож… У яку партію не піди, а виборів – не минути!
Ну, буває і такий імідж… Що ним тільки – іміджмейкерів лякати!
Та і чого її, цієї демократичної преси, боятися?! Бо куснути – кусне! А з’їсти… таки не з’їсть.
А у цьому є і немалий політичний аспект: хто саме і з якого саме приводу… звик плюватися.
Бо і не всім же такий талант – з убивчою серйозністю казати відверті дурниці!
Політика – це активний пошук… У який бік – іти! А що удається знайти – чи не всім зрозумілий шлях… чи добре знане, відверте бездоріжжя… Ну, тут ще – дискутувати і дискутувати!
А політики таки добре навчилися… говорити з трибуни… без папірця! То, може, їм удасться і ще щось?!
А, може, і не варто надто вже гостро політикам дорікати! Бо і Колумб свого часу: шукав – Індію! А знайшов – Америку…
Еге… Бува, керувати країною набагато легше, аніж керувати жінкою… чи, скажімо, тещею.
