Про зміни в системі освіти, зумовлені загальнодержавним карантином, якість освіти дистанційного навчання та адаптацію учнів і вчителів до навчання онлайн розповіла начальник управління Державної служби якості освіти у Черкаській області Оксана Компанієць.
– Із березня місяця школярі Черкащини навчаються дистанційно. Як вважаєте, чи вдалося учасникам освітнього процесу адаптуватися до нового формату навчання?
– Якщо чесно, то говорити, що всі адаптувалися до дистанційного навчання, сьогодні зарано. Різні школи почали роботу в умовах карантину з різних позицій: одні мали відповідні технічні можливості, як от швидкісний інтернет, технічне та інформаційне забезпечення, досвід використання технологій дистанційного навчання, інші ж не мали найнеобхіднішого. Одні педагогічні колективи зуміли зорганізуватися, розставити пріоритети і змогли знайти свою оптимальну, як на сьогодні, модель роботи, інші ж досі не можуть налагодити роботу. І для багатьох онлайн-уроки, що транслюються по телебаченню, стали єдиною можливістю продовжити навчання. До того ж, нормативна база щодо організації дистанційного навчання виявилася м’яко кажучи не досконалою. Організувати навчання в умовах карантину виявилося неабияким викликом всій освітній спільноті, і всім довелося докласти чималих зусиль задля цього. Тож дуже важливим є позитивний досвід тих шкіл, що зуміли знайти ефективні рішення і налагодили роботу.
– Розкажіть детальніше про такі практики?
– Державна служба якості освіти України вирішила розказати якомога більше про школи, що досягли успіху в організації дистанційного навчання, щоб інші мали можливість скористатися їх досвідом. Ми попросили директорів шкіл відповісти на кілька питань щодо практик і рішень, які дозволили їх школам відповідати на виклики сьогодення. І з впевненістю можна говорити, що більш успішними є школи, де не просто вчителі працюють дистанційно, а де керівництву вдалося у такий короткий термін прийняти системні управлінські рішення, допомогти та скоординувати роботу вчителів, як от наприклад, Дмитрушківський ліцей, що на Уманщині, Спеціалізована школа № 2 в Золотоноші, школи №32 і № 2 міста Черкаси і ще багато інших. Нашу ініціативу підтримав уже Черкаський міський методичний кабінет установ освіти. І ми говоримо про те, що кожне ефективне рішення сьогодні, кожний найменший механізм, що використовуються школами, якщо вони дають результат, важливі. Тож маємо узагальнити всі найкращі практики і використати їх у майбутньому.
– Тож, про якість дистанційного навчання ми не можемо поки що говорити?
– Ми тільки починаємо розбудовувати систему забезпечення якості освіти. Це стосується і дистанційного навчання. Кожна школа має сформувати внутрішню систему забезпечення якості, що дасть можливість самостійно визначати і оцінювати рівень власних освітніх і управлінських процесів. Безумовною, на мою думку, є оцінка якості роботи закладу освіти в таких умовах як сьогодні, або в умовах інших карантинів.
Інституційний аудит, що буде проводитися Державною службою якості освіти України, вже зараз передбачає використання низки критеріїв, які дозволять оцінити якість дистанційного навчання в школах. Це стосується, наприклад, наявності системи оцінювання досягнень учнів, її прозорості та зрозумілості для учнів, спрямованість на формування у здобувачів відповідального розробки та використання вчителями. Така система повинна враховувати особливості дистанційного навчання. Також при вивченні діяльності педагогічних працівників оцінюється, чи створюють або використовують учителі електронні ресурси. Разом з цим Державна служба якості освіти України буде вдосконалювати й інструментарій оцінювання, і набір критеріїв та індикаторів, за якими можна оцінити.
Але ці всі оцінки будуть потім, а зараз треба якнайшвидше виявити проблеми і вирішити їх.
– Які основні проблеми, на вашу думку сьогодні існують? На що потрібно звернути увагу учасників освітнього процесу під час дистанційного навчання?
– Навчання в таких умовах ще раз нам наголосило на актуальності проблем, про які ми всі знали.
У першу чергу, це проблема технічного забезпечення дистанційного навчання: якісний інтернет, наявність персональних комп’ютерів та ноутбуків як в учнів, так і у вчителів, доступ до якісних технологій і систем. Про це говорять батьки і вчителі. Складно, наприклад, якщо кілька дітей в родині одночасно займаються. Сюди ж можна віднести питання безпечної роботи в Інтернеті. Треба вчителям мати відповідні навички. Школа повинна забезпечити через загальношкільні заходи або безпосередньо через вчителів, інструктаж учнів щодо кібербезпеки, допомогти в цих питаннях батькам, які можливо не мають таких знань.
Друга проблема – це проблема, яку озвучив на Антикризовому онлайн-EdCamp’і 2020 Голова Державної служби якості освіти України – якісний зміст дистанційного навчання. Воно – дистанційне навчання – має свої дуже суттєві відмінності від звичайного навчання. Тож логічно, що багато напрацювань не стало можливим використовувати. Вони просто не спрацьовували. Треба було створювати новий контент. Вчителі намагалися в режимі 24/7 це зробити. Тож ми отримали помилки, перевантаженість і вчителів і учнів, нерозуміння ситуації батьками.
З цього виходить наступна проблема, теж озвучена Русланом Гураком, – проблема налагодження комунікації між вчителем і батьками. В цьому напрямку необхідна системна і кваліфікована робота школи. Налагодження такої комунікації дає можливість зробити ефективнішою участь батьків у навчання. Як показують дослідження, у тому числі PISA – 2018, якість навчання значно підвищується, коли діти мають батьківську підтримку.
Ще одна проблема, на котру я б хотіла звернути увагу, – дуже часто низька мотивація учнів навчатися. З різних причин це може бути. Вчитель не може застосувати традиційні методи мотивації. Не кожен учень уміє організовувати свій простір, не завжди може самостійно розібратися у новій темі чи виконати завдання. Та й просто не хочеться вчитися, коли можна зайнятися якимись іншими справами. Сюди ж можна віднести проблему академічної доброчесності. До речі, Державна служба якості освіти України нещодавно проводила опитування учасників освітнього процесу щодо організації дистанційного навчання, то тільки 26% учнів відповіли, що вони дотримуються академічної доброчесності, ще 52 % зазначили, що вони здебільшого дотримуються таких принципів. Тож робота над відповідальністю дітей за власні результати. В тому опитування дуже багато цікавої інформації, яку треба буде використати для подальших рішень.
– Можете детальніше зупинитися на результатах того опитування?
– Державна служба якості освіти щодо організації дистанційного навчання в школах провела опитування учасників освітнього процесу. Загалом участь у ньому взяли понад 211 878 респондентів: 120 483 батьків, 44 088 учнів, 43 365 вчителів та 3 942 керівників шкіл. При цьому, 17% учнів 9–11-х класів з числа тих, хто взяв участь в опитуванні, вказали, що мешкають у селах, а 14% − селищах міського типу.
Проміжні результати опитування Голова Державної служби якості освіти України Руслан Гурак представив на тому ж Антикризовому онлайн-EdCamp’і 2020. Так 50 % учнів 9-11 класів зазначили, що їм подобається навчатися дистанційно. 60 % батьків відзначили важкість у мотивації дитини до навчання, 5 % відповіли, що складність полягає у відсутності будь-яких ґаджетів.
79 % вчителів-респондентів вважають, що для підвищення якості онлайн-навчання учнів їм потрібно вдосконалити методику організації освітнього процесу із застосуванням технологій дистанційного навчання. В умовах карантину 46 % педагогів витрачають значно більше часу на підготовку до проведення навчальних занять.
– Чи потрібне в такій ситуації на Вашу думку ЗНО? Можливо варто його відмінити?
– Мені видається ЗНО важливим і необхідним, навіть в такій ситуації. Міністерство освіти і науки декларує, що ЗНО-2020 відбудеться обов’язково у звичному форматі. ЗНО, як на мене, – це більше про можливість рівного доступу до вищої освіти. Тож, на мою думку, ЗНО не можна відміняти. Його треба проводити, здійснивши при цьому всі необхідні заходи безпеки.
– Підсумовуючи нашу розмову, які поради учням і вчителям можете дати?
– Чути одне одного і реагувати на потреби. Поважати особистий простір інших учасників освітнього процесу, бо як і під час навчання у звичайних умовах є час для навчання/роботи, а є час для відпочинку і особистих справ. Варто навчитися самоорганізації.
Окрім цього, зараз є унікальна можливість навчитися вчитися самостійно. Таке вміння дуже знадобиться далі у самостійному житті нашим дітям. Але безперечно, тут дуже важлива допомога і підтримка батьків.
