22 червня 1941 року почалася німецько-радянська війна – частина Другої світової війни, в якій Україна зазнала найбільших втрат з усіх країн світу. Прості статистичні дані, які вже не є таємницею на сьогоднішній день, просто вражають. Не менш шокуючими є і деякі факти, котрі ми звикли вважати істиною, але які нинішній історики піддають цілком справедливим сумнівам.

За різними оцінками, в Україні у Другій світовій війні загинуло від 8 до 10 мільйонів людей. Понад 5 млн загиблих були цивільними, з них понад 1,5 млн – жертви Голокосту. Ще 2,2 млн людей вивезли на примусові роботи до нацистської Німеччини. Було повністю зруйновано та знищено 700 міст та 28 тисяч сіл. Протистояння між Німеччиною та СРСР на території України не припинялося впродовж 40 місяців, 35 місяців тривали активні бойові дії.

Крім Німеччини, злочини проти українців під час Другої світової війни, скоював і Радянський Союз. Зокрема, в Західній Україні зазнали репресій понад 500 тисяч українців, які підтримували боротьбу за незалежність. Також Радянський Союз депортував 230 тисяч кримських татар, вірмен, болгар та греків.

Ці цифри, що яскраво свідчать, що не лише нацисти здійснювали злочини під час воєнних дій, є не єдиними міфами, за розвінчування яких беруться нинішні історики. Український інститут національної пам’яті з цією метою реалізував просвітницький проект «Війна і міф: невідома Друга світова». 15 істориків вибрали 50 міфологізованих сюжетів і розвінчують їх, спираючись на довготривалі дослідження й опрацювання розсекречених архівних матеріалів. Пропонуємо звернути увагу на декі з них.

Міф: Нацистська Німеччина напала на СРСР «віроломно, без оголошення війни»
«Сьогодні, о 4 годині ранку, без висунення будь-яких претензій до Радянського Союзу, без оголошення війни, німецькі війська напали на нашу країну…»
В’ячеслав Молотов, виступ по радіо 22 червня 1941 року

Суть міфу заховалася у двох словах: «віроломно» і «без оголошення війни». «Віроломність» і неочікуваність нападу призвели до поразок першого періоду радянсько-німецького військового конфлікту.
Починаючи з квітня до самого 22 червня 1941 року СРСР та його найвище керівництво отримали десятки різноманітних повідомлень і розвідданих, що інформували про агресивні плани Третього Райху проти СРСР.
Уночі 22 червня 1941 року нарком закордонних справ СРСР В’ячеслав Молотов прийняв німецького посла у Москві Фрідріха-Вернера фон Шуленбурґа. Під час зустрічі Шуленбурґ передав Молотову ноту про початок війни.
О 4 годині ранку того самого дня у німецькому МЗС міністр закордонних справ Райху Йоахім фон Ріббентроп повідомив радянського посла у Берліні Володимира Деканозова про початок війни та вручив письмовий меморандум, де було викладено претензії німецького уряду до СРСР та пояснення причин нападу.
І де-факто, і де-юре це було офіційним оголошенням війни Радянському Союзу.

Міф: «Війна для України почалася 22 червня 1941 року»
Суть міфу:
Війна для українського народу розпочалася від моменту агресії Третього Райху проти СРСР 22 червня 1941 року.
Насправді:
Участь українців у Другій світовій війні не обмежувалася періодом протистояння між СРСР і Німеччиною в 1941—1945 років. Друга світова війна від самого початку відбувалася на території України. У складі польської армії українці воювали проти Німеччини з перших годин війни 1 вересня 1939 року. Від 17 вересня українці також воювали на боці СРСР проти поляків, а перетин Червоною армією державного кордону Польщі означав фактичний вступ Радянського Союзу у Другу світову війну на боці нацистської Німеччини вже у вересні 1939 року.

Міф: «У 1941-му Радянський Союз не готувався до війни»
«Не задумуючи війни і прагнучи її уникнути, радянський народ вкладав основні сили і засоби у здійснення мирних господарських планів.»
Георгий Жуков, Воспоминания и размышления. В 2 т. Т. 1.
Суть міфу:
З огляду на саму природу народного, а через це — миролюбного радянського режиму, СРСР не готувався до війни. Саме з цим пов’язані тимчасові труднощі та поразки у 1941 році.
Насправді:
У 1941 році СРСР – найбільш мілітаризована держава в світі. Документи радянського керівництва 1940 – 1941 років свідчать, що всі стратегічні плани війни з Німеччиною передбачали лише наступальну війну.

Міф «Вермахт був сильніший за Червону армію на початку війни»
«Противник переважав радянські війська: за особовим складом – у 1,8 рази, у середніх і важких танках – у 1,5 рази, у бойових літаках нових типів – у 3,2 рази, у гарматах і мінометах – у 1,25 рази. На напрямках головних ударів ворог створив ще більш значну перевагу в силах і засобах…»
«Велика Радянська Енциклопедія», том 5
Суть міфу:
Командування Вермахту забезпечило собі значну кількісну перевагу над радянськими військами на напрямах головних ударів, що стало причиною поразки Червоної армії у 1941 році.
Насправді:
Загальне співвідношення сил на початку бойових дій проти СРСР не було на користь Німеччини. У червні 1941 року Вермахт не мав явної кількісної переваги над Червоною армією, а за кількістю військової техніки основних видів навіть значно їй поступався. Проте підготовка особового складу та рівень експлуатації техніки у Вермахті були вищими, ніж у Червоній армії.

«Міфи про війну колишню стали зброєю у війні теперішній, – вважає історик Володимир В’ятрович, голова Українського інституту національної пам’яті. – Тому розвінчання цих міфів важливе, щоб зрозуміти, як було насправді, побачити справжнє обличчя однієї з найбільших трагедій у нашій історії».

Детальніше з наведеними міфами та іншими можна ознайомитися на офіційному сайті Українського інституту національної пам’яті за покликанням: http://www.ww2.memory.gov.ua/category/statti/vijna-i-mif-nevidoma-druga-svitova/