Новина із категорії: Володимир Даник, RSS

Роздрукувати        Друкована версія

Є у Городищі – ...гуморист!

Є у Городищі – ...гуморист!
Володимир Даник, RSS
Дата: 9-11-2017, 16:05.
А гумористи – це частенько… сусіди. Навіть, я б сказав, добрі сусіди. Хоча можливо сусіди і не у звичному для багатьох розумінні. З кимось з гумористів-черкащан друкувався колись на одній сторінці ще у газеті «Черкаська правда» (тепер «Черкаський край»). А з Володимиром Чосом, як з’ясувалося, виявилися сусідами-блогерами на сайті черкаської газети «Нова Доба».
Захопившись ідеєю письменницького блога, я не зразу і помітив, що на вищезгаданому сайті у мене дуже непогані сусіди. Там, як уже потім я роздивився, зібралася така цікава і неординарна компанія блогерів, що мимоволі не раз виникала думка – а як я туди взагалі зміг втовпитися. А Володимир Чос у цій стрімкій і гостроязикій компанії – далеко не останній!

Та і коли переглянути таке видання, як «Перепустка в безсмертя. Антологія гумору Черкащини» (2005р.), то і там і Володимир Чос, і автор цих рядків теж, ну, майже сусіди… фігуруючи серед інших сміхотворців Черкащини. Щоправда, цю цікаву і непогано видану книгу на прилавках черкаських книгарень я щось і не бачив. Ну, люблять книгопродавці (і в Черкасах, і деінде) гумористів! А давно ж відомо: хто любить, той і губить. Спробуйте десь у якійсь з книгарень продати книжчину з виданого, і якщо і візьмуть книгу для реалізації, то вже заткнуть у таку дірку на одній з полиць, що не те що пересічний читач, а і Шерлок Холмс з доктором Ватсоном не знайдуть. Навіть якщо їм активно допомагатиме собака Баскервілів!

Ото ж і зачепивши в одній з подач блогу тему українського гумору, одержую повідомлення від Володимира Чоса – побачила світ його нова гумористична книга. І це не могло не порадувати.
І що цікаво, городищенський гуморист, повідомляючи, що днями видав збірку власних гуморесок «Диво з бантиком», висловився буквально так:
– Вийшло дуже класно! Прекрасна поліграфія, книжка аж сміється!
Щодо цього міг би сказати таке – буває, що людина добре намучиться з тими чи іншими обставинами, а потім коли перешкоди подолано і неприємне і гірке уже забулося, усе пережите розповідається, ніби свіженький анекдот, і оповідач, і його співрозмовники завзято сміються. А от коли… книжка – аж сміється! Ну, для цього автору книжки треба… таки постаратися. І автор книжки таки постарався.
Переглядаючи книгу, одержану (зізнаюся по секрету!) завдяки особистим блогерським контактам, і справді ж переконався – книжка… таки сміється! І дай, Боже, щоб вона і далі сміялася. І для якомога більшого числа читачів.
Ну, що тут можна сказати… Симпатично видана книга, симпатична обкладинка, симпатичний за змістом гумор. На обкладинці – автор усміхається до читачів! І це добре. Можна обдурити лукавими словесами – посмішкою не обдуриш!

Хвалити книгу не буду. Розхвалюють здебільшого авторів, що їх тягнуть у політику, а для більшої розкрутки потрібно відповідному фігуранту присудити якусь літературну премію. І при цьому треба хоча б мінімально переконати уважного читача, чому ж таку велемовну премію присуджують таким посереднім творам.
Скажу лише одне – книгу варто читати. Бо у її автора є і певне літературне уміння, і щире серце, і здатність бути оригінальним.
Чого хотілося б побажати автору цієї книги?! Натхнення і читачів. Ну, з натхненням усе зрозуміло… А як щось написано, то до читачів – ще з творами треба дійти. Літературних регалій бажати не буду. Літературна слава декого дуже псує. Мав сам нагоду у тому переконатися.
Щодо літературних премій радив би – не відмовлятись, як пропонуватимуть, але до певного часу краще усю цю бюрократичну зграю (журі різноманітних літературних премій) постійно тримати (як і старший та молодший Клички – своїх опонентів…) на безпечній віддалі.
Завершити ці роздуми хотів би власним віршем. Вірш про гумор і гумористів. Але були сумніви. Вірш… ніби пісенного плану. Але хто ж вірш, написаний на таку тему, співатиме?! Але потім усе ж прийшов до думки, що вірш не скільки про авторів гумористичних творів, скільки про переважну більшість моїх співгромадян. Прочитайте і переконаєтесь.

КОЛИ НАС ДОЛЯ РОБИТЬ ГУМОРИСТАМИ

Хоч не завжди, бува, зустрінуть квітами,
А сумувати все-таки не варто.
Бо і життя, коли вже придивитися,
Усе ж є вдалим чи невдалим жартом.

А тільки жарти все ж близькі до істини,
Отож і ми жартуємо завзято.
Коли нас доля робить гумористами,
То як же нам, скажіть, не жартувати!

Земля як і крутилась, так і крутиться!
І вкотре ноша тисне нам на плечі.
Життя важке, та досить усміхнутися
І вже стає воно хоч трохи легшим!

Живемо і любов’ю, і надіями!
Якщо вже про лібретто буднів стисло –
Хоч щось не так, а ми життю радіємо,
Навіть коли обставини і кислі!

А тільки жарти все ж близькі до істини,
Отож і ми жартуємо завзято.
Коли нас доля робить гумористами,
То як же нам, скажіть, не жартувати!






Теги: черкаси, черкаська область, Городище, гуморист, Володимир Чос

Черкаси наживо

Черкаський «Плюшкін». 76-річний черкасець понад 10 років складає на своєму подвір’ї непотріб. Речі збирає по смітниках і все несе додому. Сусіди
Росія повертає ракети на рейки ...
Лев Хмельковський, RSS
Донька Шевченківського краю ...
Сергій Мошенський, RSS
Є у Городищі – ...гуморист! ...
Володимир Даник, RSS