Друга світова війна віддаляється у часі, але пам’ять нових поколінь береже моторошні спогади про злочини нацистів. Серед них – і трагедія Бабиного яру. Такий само яр – місце масових розстрілів мирних громадян – є і в Корсуні-Шевченківському. Навіть два яри: Кущаївка та Різаний, де за роки фашистської окупації було страчено близько 3 тисяч жителів району. За свідченням директора музею єврейської історії «Ми родом із штетла» Клавдії Колесникової, кожен третій з них був євреєм. Трагічну долю з ними розділили роми, євангелісти,українці – партизани, підпільники, військовополонені та інші, хто не подобався окупаційній владі.

У 75-і роковини Бабиного яру на єврейському кладовищі біля двох братських могил розстріляних нацистами відбувся траурний мітинг, влаштований з ініціативи Регіональної асоціації єврейських організацій малих міст України. Її голова Петро Рашковський підкреслив, що цей захід має на меті не тільки віддати данину пам’яті безневинно загиблим. Оглядаючись у вчора, говорив він, ми повинні думати про майбутнє, щоб не допускати подібних трагедій.
Зворушливо прозвучав виступ голови Корсунь-Шевченківської єврейської общини, учасника Сталінградської битви 93-річного Цаля Гройсмана. Він говорив про найдорожче – мир і закликав усіх берегти його. Подробиці жахливих днів серпня 1941 – березня 1942 років, встановлені за свідченнями тих, хто вижив, та свідків безжальних розстрілів євреїв нагадала Клавдія Колесникова. Згадували й імена праведників миру – українських громадян, котрі, ризикуючи власним життям, рятували життя єврейським сім’ям.

Сьогодні відомі імена 357 корсунських євреїв, знищених фашистами. Вони увічнені на пам»ятнику на братських могилах. Проте у молитві присутні на мітингу просили Всевишнього упокоїти душі всіх інших невинних жертв. Трагедія Бабиного яру та інших подібних по всій Україні має бути уроком історії для всього людства.

Людмила Моренко