Звучить дивно, але в Україні див чимало! Сам я не готовий до повного “оновлення версії”, але подумки буду з усіма, хто святкуватиме Різдво завтра. З кумами і друзями – насамперед. Здоров’я усім, миру, злагоди й достатку! В Штатах, в Німеччині, в Україні…
То що ж відбувається “десь далеко”, або й неподалік, сьогодні увечері й завтра? Напередодні Різдва люди дотримуються Адвенту – часу в очікуванні свята. То таке духовне налаштування, чимало людей постують. Прикрашається домівка. Ялинка, різдвяний вінок, кошик із соломою, чобітки над каміном…
Увечері 24 грудня, коли на небі з’являється перша зірка, родини збираються на Святу Вечерю з пісних страв: риби, оплатку, фруктів, горіхів та іншого. Перед початком трапези глава сім’ї читає уривок з Єванглія, потім усі переломлюють різдвяний хліб – оплаток. Після вечері родина збирається до храму на Месу Надвечір’я Різдва, яка розпочинається опівночі. Під час меси священик кладе у різдвяний вертеп фігурку немовляти Христа. Друга святкова меса відбувається на світанку, третя – у день.
25 грудня подають святкову їжу, зазвичай то запечена індичка або качка. Утім, не обов’язково: кожна країна має свої різдвяні традиції й свої частування. У Англії (хоча не скрізь у Великій Британії) будинок прикрашають гілками гостролиста й плюща. В Каталонії “годують колоду”, а в Іспанії загалом – чи не найбільше регіональних особливостей. У Словаччині на Різдво ворожать. У Фінляндії після другої меси заведено навідуватися на кладовища й поминати померлих, а вдома застеляти долівку соломою. У Норвегії вірять, що надвечір 24 грудня землею й небом шастає всяка нечисть, а щоб не залетіла в дім “по своє”, там ховають віники й мітли. В Італії навпаки, відьму Бефану чекають з нетерпінням, бо саме вона розносить подарунки.
Щодо головних страв. В Англії це запечена індичка із соусом з агрусу та пудинг. У Франції – індичка плюс паштет із гусячої печінки та місцевий сир. В Данії – гусак з яблуками, рисовий пудинг або солодка рисова каша з родзинками й корицею. В Австрії та Угорщині птицю не подадуть, бо “відлетить щастя”: там національний суп з локшиною й короп, а в угорців ще й тонкий оплаток, намащений медом, що подається… з часником (те саме і в Словаччині). У Бельгії будуть теляча ковбаса з труфелями, в Нідерландах – кролик, в Люксембурзі – кров’янка. В Латвії – горох із беконом, маленькі пиріжки, тушена капуста. Поляки їдять свій борщ, рибу та медовий пиріг, посипаний маком.
Ще скандинави, іспанці, італійці, португальці на Різдво готують безліч страв з риби й морепродуктів. Короп обов’язковий на різдвяних столах чехів, а от під столами у них – головка часнику, яка захистить родину від всього поганого.
Дата святкування Різдва 25 грудня набагато старша, аніж саме Різдво. Ще до християнства саме цього дня народи Європи відзначали, умовно кажучи, День Сонця, адже з 25 грудня тривалість дня починала збільшуватися. Церква вирішила не порушувати традиції й зробила так, щоб свято Різдва “випадково” збіглося з уже відомим. Згодом про той День Сонця вже мало хто згадував, а Різдво святкують й досі.
Образ немовля Ісуса в яслах, поруч із деревцями й овечками, “винайшов” Святий Франциск. В Біблії таких точних деталей годі й шукати.
В історії багатьох країн були періоди, коли відзначати Різдво категорично заборонялося (так що більшовики зі своїм “табу” були далеко не першими). Наприклад, у 1644 році в Англії це свято оголосили язичницьким і нечестивим. Пізніше таке сталося у американському Бостоні, де вето на свято наклали більш ніж на 20 років.
Вважають, що зробити ялинку різдвяним деревом першим порадив Мартін Лютер (1483 – 1546), німецький теолог і релігійний реформатор, засновник лютеранства. На сьогодні це лише припущення, не підтверджене документально.
Перша різдвяна хлопушка “бабахнула” 1847 року. Винайшов цей атрибут продавець солодощів Том Сміт. Разом із нарізани конфеті він клав до сюрпризу малесенькі льодяники.
Щасливого Різдва! Merry Christmas!