10 травня 1932 року на ленінградському заводі “Комінтерн” взялися складати небачене диво техніки: телевізори. І зразу – аж 20 штук. Проте, ці агрегати й приблизно не були схожими навіть на повоєнні. Лише 1947 року розпочалася ера “круглих” телевізорів з діаметром кінескопа 18 сантиметрів.
У середині 1950-х найпопулярнішим був “КВН-49”, який коштував 850 дореформених рублів. Тобто з квітня 1961-го було б 85, але до того часу їх вже не випускали, адже 1953-го екрани “розтягнули” до прямокутної форми.
Інші, дещо пізніші моделі та ціни на них: “Экран” – 1400, “Луч” – 1400, “Авангард-55” – 1600, “Рекорд” – 1750, “Старт” – 1950. Наприкінці 1950-х середньомісячна зарплата працівника по народному господарству України складала 560 – 570 рублів.
Реєстрація і абонплата: ось дві обов’язкових дії користувачів тодішніх “високих технологій”. З цього приводу є показовою замітка у “Черкаській правді” від 18 вересня 1961 року:
“Подарунком для трудящих є рішення Ради Міністрів СРСР, яким з 1 січня 1962 року скасовується обов’язкова реєстрація радіоприймачів (йдеться про переносні транзистори і стаціонарні “двійки” – транзистор плюс радіола) і телевізорів. Також усі, хто купив телевізор або радіоприймач до 1 січня 1959 року, припиняють з 1 січня 1962 року вносити абонплату за користування ними. Громадяни, які придбали радіоприймачі і телевізори після 1 січня 1959 року, вноситимуть абонплату до того часу, поки не мине три роки.
Що ж одержать трудящі Черкащини у зв’язку з цим рішенням? В області на 1 вересня 1961 року зареєстровано 42 441 приймач і 4 200 телевізорів (на 1 січня 1962 року в Черкаській області проживало 1 мільйон 580 тисяч осіб: можете вирахувати, на скількох з початком “космічної ери” припадав один телевізор). Із 1 січня 1962 року більше 20 тисяч власників приймачів і дві тисячі власників телевізорів звільняються від абонплати, що становитиме понад 100 карбованців. На 1 січня 1963 року будуть звільнені від абонплати ще 8 100 власників приймачів і близько тисячі власників телевізорів, а з 1964 року взагалі не братиметься абонплата з громадян, які користуються радіоустановками й телевізорами”.
Чорно-білі телевізори умовно “другого покоління”, а в нашому випадку це в основному продукція Дніпропетровського радіозаводу з “Весною-302” насамперед, з’явилися у домівках земляків на початку 1970-х.
Такі можна було придбати як у звичний спосіб, так і поміняти з доплатою. Про цю послугу регулярно сповіщала періодика. Ось одна із типових заміток у “Черкаській правді”, датована 2 грудня 1971 року:
“Новинка торгівлі, яку вперше впровадили в столичних містах, прийшла і в Черкаси. В Центральному універмазі на вул. Карла Маркса, 26 та в магазині “Культтовари” на Урицького, 190 почато приймання від населення телевізорів старих марок із невеликим екраном. Замість них надається можливість придбати в кредит телевізори сучасних моделей.
Магазини не пред’являють ніяких претензій щодо справності телевізора. У вас приймуть і зовсім несправний. Залежно від розміру екрана вам сплатять від 20 до 50 карбованців, які стануть першим внеском для придбання нового телевізора. За перші дні десятки черкасців, здавши в магазини старі телевізори, стали власниками апаратів нових марок”.
Пригадаємо таке: 1 вересня 2018 року аналогове телебачення “стало історією”, а те що прийшло йому на зміну, люди називали просто “Т2”. Про соціальний аспект цього “покращення якості” тут не будемо: знаю лише, що села області тепер наполовину “сліпі”, деякі – то й цілковито, а на дротове радіо вони “оглохли” ще раніше.
Так ось, таке собі Т2 у нас впроваджували восени 1978-го. Щоправда, тоді базові канали ніхто не відключав, просто пропонувалося придбати приставки та дивитися ще один. Як починалася та “телереволюція”, у одному з жовтневих номерів 1978 року повідомляла “Черкаська правда”.
“Жителі обласного центру вже давно дивляться дві телевізійні програми – Центральне і Українське телебачення. А тепер черкасців чекає приємний сюрприз: у місто прийшла ще одна програма Центрального телебачення. Її основу становлять музичні, розважальні і спортивні передачі. Щодня показують телевізійні і художні фільми.
Зараз програма передається по вечорах, а в неділю – цілий день. Планується, що з нового року передачі вестимуться протягом дня увесь тиждень.
Читачів, безперечно, цікавить, як забезпечити прийом передач нової програми. Для цього слід, залежно від марки телевізора, встановити пристрій, який перетворює сигнал з дециметрового в метровий діапазон. Але в продаж вже надходять телевізори, оснащені такими пристроями.
Обов’язковою умовою є користування антенами спеціальної конструкції. Зокрема, в багатоквартирних будинках слід встановити колективні антени з перетворювачами.
До основної кількості телевізорів, які працюють від індивідуальних антен, потрібно додати приставки-селектори дециметрових діапазонів СКД-1 або ПСКД-5. Вид приставки залежить від марки телевізора. У черкаських магазинах продаються приставки СКД-1. Через торгівлю замовлено на нинішній рік 1000 антен індивідуального користування ПСКД-5. Гірше з колективними антенами, яких поки що немає”.
Ну й як у розрізі теми не згадати, що колись і на Черкащині випускали телевізори. Чи не кожному відомі “Оризони” одноіменного радіоприладного заводу у Смілі, де 1 червня 1976 року розпочали виробництво першої продукції. Але не телевізорів, до них залишалося ще дуже довго, та у жовтні 1988-го й таке сталося. Згодом писали, що смілянські “Оризони” з кольоровим зображенням “не мають аналогів в СРСР, адже в них розробники поєднали системи “Пал” і “Секам”, що дає можливість без приставки підключати відеомагнітофон”. 1991 року у серійне виробництво впровадили телевізори 5-го покоління “Монітор”, які “мали попит у латиноамериканських країнах”, але за такий факт ручатися не можу.
