Скажете, шкода Пушкіна, Толстого і Достоєвського?

Скажете, шкода Пушкіна, Толстого і Достоєвського?

Література − це єдиний предмет в школі, який вчить дитину бути людиною. Усі решта, навіть гуманітарні, в основному пояснюють «ЯК» жити. І тільки цей – «НАВІЩО».

І те, що нас більше цьому не вчитимуть росіяни − це дуже і дуже добре.

 

Скажете, шкода Пушкіна, Толстого і Достоєвского? А мені ні. Вони займали місце, яке запросто займуть класики європейської чи американської літератури. Саме ті, про яких моє покоління просто не знає, бо програма не гумова і доводилося кимось жертвувати. Російськими чомусь не жертвували ніколи. Може вже нарешті пора?

Щодо загальнолюдських цінностей в російській літературі. Ок. Вони там є. Як є в Рудому Лісі багато цінної деревини, а в Прип’яті − тонни металу, який можна переплавити. Тільки ми чомусь цього не робимо. Бо все, що там є − заражене. Як і російська література. Як і російська музика, російські фільми, російська культура.

 

Хто полюбляє російські фільми. Вам ніколи не різало око, що всі українці там такі собі дурненькі, хитренькі, жадненькі дурники, які можуть чогось досягти лише за підтримки і вказівки великодушного російського старшого брата. Якщо захочете, то знайдете таке ж ставлення і в літературі. Причому написаної ще задовго до путіна і навіть сталіна.

 

Не існує космополітичних артоб’єктів. Усе, що створює людина, має в собі відбиток її душі, її ненависті, її любові. Це стосується будь-якої нації і будь-якої культури. А кожна людина − несе в собі менталітет своєї нації, як і свій набір генів.

Тому ще раз повторюю. Відправлення рускай ваєннаї культури слідом за рускім ваєнним карабльом має бути неминуче, безапеляційне і незворотнє!

 

 

П.С.: Про мову поки помовчу, хоча не складно зрозуміти, що вона невід’ємна від літератури, якій в нашій країні робити нічого.

 

П.С.С.: Ще раз кажу, мовчу. Не треба говорить «сейчас па-рускі гаварят даже воіни ЗСУ». Знаю, що гаварят. Тільки хочу звернути увагу, що логічний наголос в цій фразі − на слові «сейчас». Але це не триватиме довго. Тому щиро радив би всім вчити мову країни, в якій вони хочуть жити після завершення війни. А читання хороших книг, кажуть, цьому дуже допомагає .

 

Реклама

Реклама

0 0 голос
Рейтинг статті
guest
0 Коментарі
Вбудовані Відгуки
Переглянути всі коментарі
0
Ми любимо ваші думки, будь ласка, прокоментуйте.x
()
x