ВІЛ-позитивна черкащанка подолала коронавірус

Оксані* 35 років, вона працює в соціальній сфері, одружена, має люблячу сім’ю: чоловіка та дитину. Не мало викликів для неї було у житті, не мало звалилося на її плечі, та попри все, вона вірить у добро. У 2009 році жінка дізналася про свій статус ВІЛ-позитивної, у 2020 захворіла на коронавірус. Та не втратила надії, яка завжди допомагає їй долати всі негаразди.
Оксана надзвичайно цінує людську доброту, адже як ніхто знає, що таке людська злість, байдужість, не готовність суспільства сприймати виклики сьогодення, адекватно реагувати на проблеми навколишніх. Пандемія коронавірусу для всіх стала випробуванням: повна самоізоляція, фінансова нестабільність, непередбачуваність подій. Люди її сприймають по-різному: хтось не вірить, хтось ставиться нейтрально, а хтось шалено її боїться й негативно ставиться до тих, хто захворів. Більшість хвилюється за здоров\’я своє та рідних, а також не всі можуть адекватно ставитися до хворих, тим більше співпереживати.

На час встановлення діагнозу COVID-19 Оксана не мала жодних симптомів чи поганого самопочуття. У зв’язку із тим, що жінка працює в соціальній сфері, із людьми, вирішила пройти тест на коронавірус. Адже напередодні спілкувалася із людиною, яка захворіла на COVID.
− Отак я й дізналася про хворобу. Можна сказати випадково, − розповідає пані Оксана. − Перші дні не було жодних симптомів, у день виявлення і на наступний я почувалася нормально.
Симптоми почалися із третього дня хвороби, жінка відчула втому, печіння в горлі, важкість під час дихання. Та що цікаво, температура була пониженою.
− Так як лікарі не рекомендують лежати, я ходила, прогулювалася. Завдяки тому, що ми живемо в приватному будинку, то я могла гуляти по двору, − розповідає жінка.
Чоловік і син, на щастя, не захворіли. Хоча у них теж температура певний час була не вище 36 градусів. Їх обстежували двічі. Оксану обстежували тричі. За третім разом тест був негативним.

− Наше суспільство не готове до таких викликів, усе що масове, то страшне, Для мене це було, як дежавю, бо дещо схоже я переживала у житті, − говорить жінка. − Коли отримала результати тесту, мені потрібно було зв’язатися із своїм сімейним лікарем та повідомити його. Медичну картку я мала на руках, тому треба було її віддати. Та лікар не оглянула мене, сказала, щоб я йшла додому. Також напередодні спілкувалася із певною кількістю людей, так як я відповідальна людина, вирішила потелефонувати і повідомити, що так сталося. Та на другій людині зупинилися, поплакала, адже вислухала велику кількість неприємних слів у свою сторону. Із часом почали телефонувати деякі знайомі й запитувати, чи це правда, коли дізналися, після того переставали спілкуватися зовсім. Не віталися сусіди, якщо бачили мене в дворі. Навіть перші дні люди обходили наш двір. Але були й ті, хто відразу зателефонували й запропонували допомогу, привезли продукти. І це були не найближчі друзі, а просто знайомі, хороші люди.
− Проблем із продуктами у нас не було, а от постала проблема із питною водою, адже ми набирали її біля спільного колодязя. Тепер, коли всі сім’єю були на самоізоляції, це стало проблемою. Я звернулася до представника влади, пояснила ситуацію. Того ж дня нам привезли запас питної води на два тижні. Ось така допомога дуже цінна, − розповідає жінка.

У 2009 році жінка пережила подібну ситуацію, коли дізналася про статус ВІЛ-позитивної. Оксана відзначає, що їй важко порівняти той час, коли дізналася про свій статус ВІЛ-позитивної і про коронавірус.
− Люди вважають, що на ВІЛ можуть хворіти лише ті, хто веде неправильний спосіб життя, аморальний, відповідно й ставлення змінюється. Раніше складно було пояснити, що це хвороба, від неї ніхто не застрахований, як і від будь-якої іншої. Хоча останнім часом більшість, завдяки інформаційній кампанії, починає сприймати ВІЛ-позитивний статус як хворобу.
Що стосується ковіду люди не скільки співчувають, вони не вірять. Дехто вважає, що це медики придумали таку хворобу, щоб отримати виплати.
Усе ж Оксана говорить, що головне, не падати духом.
− Пригадую, як у 2009 році дізналася про позитивний статус, тоді я була у вимушеній самоізоляції, переживала дискримінацію, не було впевненості відразу. Потім вона стала з’являтися, адже мене підтримали рідні. Коли я дізналася, що захворіла на коронавірус, я поділилася у групі «Позитивні жінки», що так склалося. Відразу мене почали підтримувати зовсім чужі для мене люди, яких я не бачила. Та отримала таку кількість хороших добрих слів і мала впевненість, у тому, що хвороба відступить. Не втрачайте ні віри в людей, ні віри в добро, майте впевненість у собі. Я точно знаю, що добра більше на світі, ніж зла. І впевнена, що добро переможе.

Зараз Оксана працює, життя налагодилося й жінка вилікувалася від коронавірусу.
Та жінка закликає всіх ВІЛ-позитивних людей, які стикнулися із захворюванням на коронавірус, у жодному разі не нехтувати своїм здоров’ям, не переривати АРТ-терапію, адже саме завдяки цьому вона перенесла в легкій формі ковід. Тому що підтримувала свій імунітет, якби складно не було в цей період пити пігулки.

*Із етичних міркувань ім’я головної героїні змінено