Ні, здається, ще не закипіло… Але вже починає – по-справжньому закипати! Бо і відчувають усі – Україна потребує змін… І це чітко усвідомлюють і виборці, і чутливі до їх настроїв політики.
Та і сама політична реклама – якась яскравіша… бадьоріша! Та і на бігбордах… ви можете собі це уявити… нові, ще не знайомі широкому загалу обличчя! І серед них черкащани… І таке враження, що наші земляки усміхаються аж ніяк не гірше, аніж столичні політичні «штучки», розкручені на всю Україну! Та де там не гірше… Навіть краще!
На радіо кандидатам задають гостре й принципове питання – а чого ж ви… ідете у депутати?! Кандидати здебільшого відповідають зразу. Бо, мабуть, і чекали від підступних журналюг подібного запитання. Бо, мабуть, і морально та й інтелектуально готувалися до такого.
А автор цих рядків, дивлячись на людей, що його оточують, інколи і думає: оце запитай когось з них – чого ж ви… не йдете у депутати?! То навряд чи так швидко удалося б отримати відповідь.

А заходиш до супермаркету, а там промовиста картина: кілограм гречки – чотирнадцять гривень за кілограм… А пам’ять відразу ж підказує, що в іншому маркеті на пшоно ціна відповідна – тридцять одна гривня… Та і преса (а вона ж у нас усе знає!) нічого не пише ні про політичну гречку, ні про політичний капусняк… Невже політичні крупи – це вже… наше минуле?!
І взагалі, таке враження, що у політику приходять помітні особистості. Такі люди (якщо проб’ються до парламенту, певна річ…) не лише скромно казатимуть – передайте слово… такому-то… бо він більш досвідчений, більш авторитетний! Такі люди і активно набуватимуть власний політичний досвід, кажучи на всю Україну (та і на весь світ… А чому б і ні!) своє небайдуже і небуденне слово.
А наша справа, вельмишановні колеги-виборці, допомогти таким людям… так би мовити, дійти до трибуни. А вони вже своє слово – скажуть!
Дивишся на бігборди, а там… відомий співак разом зі своїми соратниками! І не з соратниками музичними, а з соратниками – на політичній ниві… І ще й усміхається – так щиро… приязно…
Колись цей співак був у журі відомого пісенного конкурсу. Тоді і говорив про власні критерії оцінювання – мовляв, йому треба, щоб пісня звучала так, щоб у нього… і мурашки по спині починали бігати.
Отож дивишся на посмішку музиканта (на вищезгаданому бігборді…) і починаєш розуміти – мабуть, у мить, коли співака разом з однопартійцями фотографували, у нього по спині… таки мурашки бігали.
Щоправда, не зовсім зрозуміло з якого приводу мурашки – чи тому, що удалося почути гарну пісню, чи від того, що помітні політичні перспективи відкрилися.

А і справді ж… а чого це талановиті співаки мають у чомусь поступатися обдарованим акторам-гумористам?! А уявіть собі не таку вже і неможливу картину: президент – актор-гуморист, а прем’єр – талановитий співак… До того ж співак – з таким вражаючим і пронизливим ліризмом! Та уся демократична Європа кусатиме лікті, по-білому заздрячи Україні.
І взагалі передвиборна кампанія у липні – це чудово! Ну, хоча б тому, що у ораторів – язики не мерзнуть. Жартую.
А завершити хотілося б усмішкою. Недавно написаною. Ви думаєте, що усмішка – на політичну тему?! Помиляєтеся, вельмишановні… Тема – жанри у літературі. А вони ж різні. Але у кожного з них є, безперечно, свої привабливі можливості. І саме про це і сперечаються герої приведеної нижче усмішки.
Отож читайте. Ну, певна річ, якщо вистачить терпіння для подібного заняття.

ЛОГІКА ТУГА 3.07.19 р.

Так воно й бува… до слова слово,
А у слова – зміст у глибині.
Як серйозні точаться розмови,
То і теми, вибачте, значні!

Та й не раз вже чути від Кіндрата,
А у нього все ж: характер – сталь!
– Пісня звикла нам допомагати –
Ну, та звісно ж… крокувати в даль!

І відразу ж чути від Андрія,
Радий відгукнутися таки:
– Та й сатира у суспільстві вміє
Випікати різні болячки!

Дуже непроста у нас епоха,
І важка для міста і села.
То ж і від сатири допомога –
І до того ж… дуже немала!

Гриць?! О, ні… той не втрача моменту
І у нього логіка туга:
– Може, хтось пішов у президенти,
Бо сатира… не допомага!