Мій рідний Суботів. Тут формувалась наша державність. Для мене це місце сили!!! Суботів гарний у різні пори року.

Кінець дня завершився черговим (вже сотим, тисячним!!!) відвідуванням відділу «Суботівський історичний музей» Національного історико-культурного заповідника «Чигирин». Ще раз вклонився величі Іллінської церкви, пройшовся Замчищем. Наспілкувався із своїм вчителем, другом, почесним краєзнавцем України та істориком, завідувачем відділу Надією Куксою та її колегами. Чисто кругом, покошено, квітують різні квіти. Молодці! Повітря наповнене пахощами. Туристам є куди приїхати. Якби ще нам гарні дороги.

В цьому році у грудні місяці виповнюється 425 років від дня народження великого українця, творця Української Козацької Держави Богдана Хмельницького. Для мене в біографії гетьмана сьогодні цікавить одне: Чи буде все ж таки розкрита у XXI столітті таємниця знаходження місця його останнього спочину? Я оптиміст. Хоча є на сьогодні чимало як об’єктивних, так і суб’єктивних чинників, які цьому перешкоджають.

Не багато і немало: а вже 31-й рік як створений Національний історико-культурний заповідник «Чигирин»! На сьогодні це потужна науково-дослідна, краєзнавчо-просвітницька установа нашої держави.

Багато років тісно співпрацюю із заповідником. Я навчався у 1989 році у 8 класі Суботівської середньої школи. Того року якраз створився заповідник. Я на свої очі бачив як проходив процес становлення Суботівського історичного музею, як самовіддано і з глибокою повагою до збереження і вивчення культурно-історичної спадщини села працювали перші його працівники: Віктор Гугля, Надія Кукса… Бачу як відповідально сьогодні працюють його співробітники: від керівництва до екскурсоводів та охоронців.

Люди, професійні особистості – це найвища цінність заповідника!