Здавалось би ніби просте село на карті України, але і не просте. А знакове. Можливо, навіть, я б сказав, призабуте у сучасному екскурсійно-туристичному просторі нашої держави, та Черкащини. А саме поблизу цього села, на хуторі Тимківщина 15 вересня 1804 р. народився великий українець – Михайло Максимович. Український історик, філолог, поет, архівознавець, етнограф, ботанік, природознавець, перший ректор (у 30 років!!!) Київського університету. Його батьки, до речі, були нащадками козацької старшини.
Максимович – це унікальна особистість в історії нашої держави, вчений-енциклопедист, про яку потрібно знати кожному українцю, потрібно популяризувати постійно (!!!) його творчу спадщину: від школи до університету. Не випадково М. Драгоманов свого часу назвав Максимовича за його розум і внесок в науку “цілим історико-філологічним факультетом”. Вчений обґрунтував самостійність і самобутність української мови; виступав проти норманської теорії походження Русі, досліджував історію козацтва, гайдамаччини…
Саме сьогодні, 25 вересня 2020 р., і саме на батьківщині Михайла Максимовича (!!!), його рідній Золотоніщині, біля пам’ятки природи «Липа Максимовича», на місці, де колись було обійстя родини вченого, де пройшло його дитинство – вручено найвищу краєзнавчу відзнаку Черкащини – обласну краєзнавчу премію імені Михайла Максимовича.
«Ли́па Максимо́вича» (вік 200 років, обхват 3,25 м, висота 25 м) отримала статус ботанічної пам’ятки природи рішенням Черкаської обласної ради від 23.12.1998 р. № 5-3. Названо на честь М. О. Максимовича.
Мав за честь і я отримувати у 2005 р. з рук голови Черкаської ОДА саме на цій землі премію імені Максимовича. Я тоді навіть і не думав, що доля подарує мені стати, воле обставин, у 2014 р. головою престижної в нашому регіоні Конкурсної комісії по присудженню краєзнавчої премії імені Михайла Максимовича.
Тож, цього річ, відповідно до рішення Конкурсної комісії обласна краєзнавча премія за 2020 рік у номінації «За видання краєзнавчої літератури» присуджена: Віктору Петровичу Козорізу за книгу «Козоріз В.П. Драбів і Драбівщина. Нариси з історії рідного краю. – Черкаси, вид. Кандич С. Г., 2019. – 563 с.» і Володимиру Трохимовичу Поліщуку за серію видань (7 книг): Поліщук В. Мій Михайло Максимович. – Черкаси: Видавець Ю. Чабаненко, 2015. – 86 с.; Поліщук В. Мій Павло Филипович. – Черкаси: Видавець Ю. Чабаненко, 2015. – 170 с.; Поліщук В. Мій Тодось Осьмачка. – Черкаси: Видавець Ю. Чабаненко, 2016. – 108 с.; Поліщук В. Слово до високих літ. – Черкаси: Видавець Ю. Чабаненко, 2018. – 290 с. та інші.
У номінації «За особливий внесок у розвиток музеїв, що функціонують та перебувають у віданні підприємств, установ та організацій» премія присуджена музейному комплексу історії рідного краю Тернівського ліцею Тернівської сільської ради Смілянського району Черкаської області (керівник: Шулежко Анатолій Васильович).
Як голова Конкурсної комісії із присудження Черкаської обласної краєзнавчої премії імені Михайла Максимовича щиро вітаю цьогорічних переможців із найвищою краєзнавчою відзнакою Черкащини!
У Богуславській школі діє на сьогодні музей Михайла Максимовича. Основу музейної колекції складають археологічні знахідки з місця колишньої садиби Мксимовича, фотоматеріали з Прохорівки, де мешкав у останні роки свого життя вчений, виставка творів про Михайла Максимовича, праці лауреатів обласної премії імені Михайла Максимовича та інше.
Приємно, що сьогодні пошанувати лауреатів премії приїхали керівники Золотоніського району: перший заступник голови райдержадміністрації і голова районної ради, директор Богуславської школи, а також голова Драбівської районної ради.
Дипломи цьогорічним лауреатам вручила начальник Управління культури та охорони культурної спадщини Людмила Фіть, якій я хочу особисто, як голова Конкурсної комісії подякувати, за повернення традиції вручати найвищу краєзнавчу премію Черкащини саме на батьківщину Михайла Максимовича.
